Позакласна робота

«Екологія стала покаянням людства»

(О.Л. Яншин)

Виховна робота з учнями складається з багатьох напрямків. Це: національне виховання, патріотичне, естетичне, екологічне, трудове.

Але, на мою думку, саме зараз в епоху державного і духовного відродження України, велика роль належить вихованню екологічної культури. У наш час людство живе у дуже складних умовах, адже сьогодні критичного рівня набув конфлікт між техносферою та біосферою. Забруднення навколишнього середовища відбувається швидкими темпами. Нарешті людство зрозуміло: тільки дії, які збігаються з цілями природо відповідності, можуть зупинити екологічну катастрофу, що наближається.

У Декларації тисячоліття Організації Об’єднаних Націй, Затвердженою Резолюцією 55/2 Генеральної Асамблеї від 8 вересня 2000 року в розділі «Повага до природи», найбільш універсальна та представницька організація у світі зазначає: «Охорона і раціональне використання усіх живих організмів та природних ресурсів мають ґрунтуватися на завбачливості відповідно до постулатів сталого розвитку. Лише таким чином можливо зберегти для наших нащадків ті величезні багатства, що даровані нам природою. Теперішні нестійкі моделі виробництва та споживання мають бути змінені заради нашого майбутнього добробуту та благополуччя наших нащадків».

Питання екологічного виховання включені в міжнародну програму ЮНЕСКО «Людина і біосфера» (МАБ). Це один із найважливіших напрямків діяльності Міжнародного союзу охорони природи і природних ресурсів, що повністю узгоджується з програмою ООН із навколишнього середовища.

У Державній національній програмі «Освіта. Україна XXI століття” одним із пріоритетних напрямів реформування  виховання визначено «Формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою».

Отже, основну роль у майбутньому виконанні переорієнтації напрямів і характеру розвитку суспільства та гармонійних стосунків людини і природи відіграватиме молодь. І тому одним із пріоритетних напрямів розбудови сучасної української школи, я вважаю, екологічну освіту та виховання.

Людству потрібні нова філософія життя, висока екологічна культура і свідомість. Тому у своїй роботі велике значення приділяю урокам та виховним заходам з екології. Це комплексний психолого-педагогічний процес, спрямований на формування екологічної свідомості, оволодіння екологічною освітою, що має допомогти дитині усвідомити причини можливих екологічних змін, підказати можливість їх попередження. Підростаюче покоління має знати шляхи і засоби бережливого використання природи, поліпшення навколишнього середовища, можливості відновлення його ресурсів.

Розвиток екологічної освіти актуалізував проблему розробки змісту, форм і методів, які дозволяють запроваджувати ідеї сучасної екології у всі етапи шкільного навчання. У цій системі особливе місце , на мою думку, належить вихованню саме екологічної культури. В комплексі змістових і організаційних заходів велику увагу я наділяю бесіді, так як виховання, за словами В.О. Сухомлинського, це постійне духовне спілкування вчителя і дитини… Екологічне виховання повинно на сам перед спочатку опиратися не тільки на емоції, а й на знання. Тому у цьому процесі важливу роль відіграють бесіди й уроки доброти, які вчать дітей взаємовідношенню з навколишнім середовищем, культурі поведінки в ній. Особливістю таких бесід є те, що вони не пропонують рецепт поведінки дитини в готовому вигляді, а своїм змістом і логікою побудованих питань, завдань, відповідей постійно підводять дітей до особистих підсумків і рішень. А це більш важливе, ніж нав’язування приписань, які учні запам’ятовують механічно. При аналізі уривків творів письменників-натуралістів, при відгадуванні загадок і використанні прислів’їв, казок довірлива бесіда відіграє роль співучасті в ній кожної дитини.

Для духовного формування дитини, підвищення її екологічної культури і свідомості важливо, щоб вона з раннього дитинства спілкувалася безпосередньо з природою. А це можливо під час екскурсій і походів. Під час таких прогулянок-походів я навчаю дітей правильно, розумно користуватися дарами природи, виховую екологічну культуру.

Саме на таких прогулянках дитина навчається допомагати всьому живому, в неї з’являється потреба слухати тишу а з часом виробляється уміння відчувати «музику природи». У лісі треба дати дитині змогу помовчати, подумати, поміркувати про важливі речі в житті. Отож навчаю дітей правилу: «Ти прийшов у гості до природи – не роби нічого, що ти вважав би непристойним робити в гостях». Важливо навчити учнів самостійно вести спостереження, вміти узагальнювати, розпізнавати й висловлювати взаємозв’язки та залежності в природі.

Уроки на природі з учнями переконують нас в тому, що вона дійсно вічне джерело думки і почуттів учнів. З цього приводу В.О. Сухомлинський писав: «У природі закладені в доступній для дитини формі прості і разом з тим дуже складні речі, предмети, факти, явища, залежності, закономірності, інформацію про які нічим не можна замінити, тому що вона відповідає саме світу дитячої природи, тому що інформація про ці речі, предмети є тим світом, у який входить сама дитина, в цілому світі – джерело уявлень, думок, узагальнень, суджень. Інакше кажучи, природа – джерело і водночас світ «дитинства думки».

Виховання екологічної культури посідає чи не найголовніше місце в цей час у роботі з дітьми. Я спираюсь на певні традиції, норми поведінки у природі, яких не можна порушувати, а саме:

Ø Після нас краще (чистіше), ніж до нас;

Ø Смітили не ми – приберемо ми;

Ø Якщо втомився, допоможи товаришу і тобі буде легше;

Ø Добрим людям завжди легше та радісніше жити.

           Роль постійного спілкування з природою виражається також у вихованні доброти, яка застерігає від безкорисного зла, хижацького відношення до природи. Тому метою екскурсій і походів й є осмислення дітьми ідеї гармонічного взаємовідношення суспільства і природи, людини й навколишнього середовища, відповідальності за її стан. Дитина, яка розуміє красу навколишньої природи, не зламає гілку дерева, не розорить гнізда птаха, не образить тварину, захистить слабкого.

           Школярів також дуже приваблює ігрова діяльність. Тому саме була створена екологічна гра-мандрівка «Світ природи». Бо тільки у грі завжди відображений реальний досвід дітей, їх сприйняття тих чи інших явищ. Різноманітні форми проведення гри самі підказують, яке питання чи завдання цікавить сьогодні дітей, допомагають дійти учням до розуміння того, що все в природі взаємопов’язане і все знаходиться у розвитку.

Екологічна гра – колективно-творча справа, яка сприяє розвитку інтересу дітей до природи рідного краю, формує в учнів навички бережливого ставлення до природи.

           Виховання екологічної культури – це невід’ємна частина програми позакласної виховної роботи з учнями, це справа всього педагогічного колективу школи але у здійсненні екологічного виховання в позаурочний час, на мою думку, певну допомогу мають надавати і батьки. Вони можуть і повинні безпосередньо брати участь у проведенні дитячих свят, виконувати деякі творчі завдання в ході їх підготовки. Все це активно впливає на формування в учнів елементів екологічної культури з одного боку, а з другого –викликає інтерес у батьків до народних традицій і до виховання в їхніх дітях шанобливого ставлення до природи. Сім’я і школа – підвалини суспільства, на яких закладається фундамент держави. Саме вони мають оживити й відродити в душі та пам’яті животворне коріння звичаїв нашого народу, донести до кожного учня, кожної  сім’ї і родини розуміння, що ми не просто українці, ми – нація,ми народ зі своєю багатовіковою історією, мовою,культурою,звичаями. Тому екологічна освіта, в своєму розумінні, - це система знань, способів будь-якої діяльності та емоційних відношень,цінностей, засвоєння яких забезпечують готовність учнів до оптимальної взаємодії з природою і суспільством, до спроможності вибрати свій життєвий шлях.

           Серед основних завдань позашкільної освіти – є «організація дозвілля учнів, пошук його нових форм…» (стаття 7 Закону «Про позашкільну освіту»)

           Оновлення виховного процесу передбачає перш за все освоєння динамічних форм і методів, що відповідають інтересам і потребам дітей. Зростає роль діалогу як демократичного шляху пошуку істини. Без цього неможливо оволодіти цінностями духовної культури. Клуб – це самодіяльне об’єднання, яке сприяє задоволенню різнобічних інтересів і потреб школярів у підвищенні своєї духовної, екологічної культури, творчій самореалізації, здобутті додаткових знань, формує вміння самостійно мислити. Обов’язок кожного педагога у цьому уважно ставитись до кожної дитини, яка прийшла до клубу, вивчити його інтереси, здібності, схильності, який об’єм знань має учень, допомогти йому визначитися у виборі професії, не головне – буде він чи не буде спеціалістом сільського господарства, а от високу екологічну культуру він повинен мати. Саме у клубі реалізується принцип добровільного членства, тематичного само визнання, самоуправління і самоосвіти, колективного пошуку: реалізації прийнятих рішень, індивідуалізації форм і методів роботи, спрямованості та досягнення соціально значущого результату, самореалізації і розвитку особистості.

           Екологічний клуб «Едельвейс» створений і активно працює з 2000 року на базі Харківської загальноосвітньої школи I-III ступенів Харківської міської ради Харківської області. Клуб має свій Статут, девіз, емблему, структуру. Вся еколого-краєзнавча робота клубу спрямована на вивчення природи рідного краю, вихованню екологічної культури та грамотності і діє в двох напрямках: у позаурочній роботі та навчальному процесі.

           Мета існування клубу:

-       Об’єднання юних захисників природи для збереження життя на Землі;

-       Надання методично, практичної. Організаційної і наукової допомоги членами екологічного клубу класним колективам в пропаганді екологічних знань;

           Особливості діяльності клубу:

1.     Шкільний клуб є опорою педагогічного колективу в екологічному вихованні учнів та батьків.

2.     Співробітництво учнів та вчителів.

3.     Це добровільний рух, відкритий для всіх учнів, які визначили екологічні проблеми як пріоритетні, а екологічну свідомість – важливого складового майбутнього світогляду XXI століття.

Клуб працює за орієнтовним планом роботи на навчальний вік і включає такі напрями діяльності:

-  Природа і суспільство;

-  Природа і культура;

-  Природа, наука і техніка;

-  Екологія і мир.

           Вагоме значення у вихованні екологічної культури має участь учнів клубу у різноманітних природоохоронних акціях з озеленення навчальних кабінетів, шкільного подвір’я. Це й заходи по висадці дерев, акціях «Зелена аптека», «Первоцвіт», «Птах року», «Шпаківня», «Свій голос я віддаю на захист природи», проведенню традиційних свят «День Землі», «Свято весняних квітів», «Сніжинки-балеринки», «Замість ялинки – букет», «Щедрість рідної Землі», «День птаха» тощо.

           Природа – прекрасний засіб спілкування між людьми. Вона зближує, сприяє проникненню в сферу емоцій, почуттів, а також сумісної діяльності.

           Хотілося б, щоб молоді люди, яким відкрито двері XXI століття, пам’ятали слова римського мислителя Л. Сенеки, сказані ще в I столітті нашої ери: «Жити щасливо і жити в злагоді з природою – одне й те саме».